Дуальна освіта в Україні

Термін «Дуальна система» (від лат. dualis – подвійний) був введений у педагогічну термінологію в середині 60 років минулого століття в ФРН, як нова, більш гнучка форма організації професійного навчання. Дуальність як методологічна характеристика професійної освіти передбачає узгоджену взаємодію освітньої та виробничої сфери з підготовки кваліфікованих кадрів певного профілю в рамках організаційно відмінних форм навчання.

   Основні зміни, які відбулися в організації навчально-виробничого процесу при запровадженні елементів дуальної форми навчання:

• зміна співвідношення навчального часу: теоретичне навчання – 30%, виробниче навчання та виробнича практика -70% навчальних годин;
• упровадження блочно-модульної побудова навчального процесу: опанування базового модуля на базі закладу освіти, а потім чергування: модуль теорії (1-2 тижні) на базі закладу професійної (професійно-технічної) освіти, модуль практики (4-8 тижнів) на базі підприємств, установ, організацій;
• оцінювання результатів навчання – відповідно до реальних показників професійної підготовки, підтвердженої в умовах виробництва.

Підстави для впровадження елементів дуальної системи навчання: 

1. Закон України «Про освіту», стаття 8;
2. Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду на період 2017-2020 р.р., розділ ІІІ «Розвиток людського капіталу», підрозділ 8: «Модернізація професійно-технічної освіти»;
3. Наказ МОН від 23.06.2017р. №916 “Про впровадження елементів дуальної форми навчання у професійну підготовку кваліфікованих робітників”;
4. Наказ ДОН Полтавської ОДА від 10.08.2017 №319 “Про впровадження елементів дуальної форми навчання у професійну підготовку кваліфікованих робітників”;
5. Наказ НМЦ ПТО у Полтавській області від 18.08.2017 №17 “Про впровадження елементів дуальної форми навчання у професійну підготовку кваліфікованих робітників”.

Вишиті рушники в обрядах та в житті українського народу

Виховна година

«Вишиті рушники в обрядах та в житті українського народу»

Мета: ознайомити учнів із давнім символом українського народу – вишитим рушником, розкрити його красу, поетичність, чистоту; прищеплювати цікавість до народних звичаїв, обрядів, пісень; виховувати в учнів почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, що донесли до наших днів і зберегли глибину символу – вишитого рушника.

Місце проведення: святково прибрана аудиторія.                                        

Учасники: Учні групи №16, 24, 31,11, вчитель.

                    (Звучить пісня А. Малишка «Рушник»)

Вчитель. Доброго дня, шановні учні, дорогі наші гості!!!   Я рада вітати вас сьогодні на нашій виховній годині, тема якої  «Рушники в обрядах та в житті українського народу» . На нашому святі присутні і гості. Вітаємо їх! (Звучить музика. До зали заходять ведучі з хлібом і сіллю на вишитому рушнику.)

Ведуча.   Добрий день вам , добрі люди!

                 Хай вам щастя - доля буде,

                 Не на день і не на рік,

                 А на довгий – довгий вік.

Ведучий. Ми гостей своїх стрічаєм

                 Круглим, пишним короваєм.

                 З рушником берем таріль,

                 Коровай кладем і сіль.

                 Шанобливо сіль підносим, і вклонившись,

                 Щиро просим:

                 «Любий гостю наш приймай і рушник, і коровай.»

(Учні кланяються всім присутнім, підносять хліб гостям.)

Ведуча.   Скільки багатства у нашого народу!

                 В криниці мудрості не висиха вода.

                 Свято шануються закони роду.

                          Душі народної скарбниця не згаса.

 Ведучий. А мова наша, рідна мова.

                  Чи то не золото, не скарб?

                  Вона, мов гілка калинова –

                  Красою вабить і цілющий має дар.

Ведуча :  А як же не згадать про пісню –

                 Сумну й веселу, радісну й тужну

                 Вона то у блакить зрина небесну,

                 То серце наше крає від жалю.

 Ведучий:Не вистачить нам ночі, мабуть,

                  Щоб розказати про усі оті скарби

                  Адже сьогодні ми прийшли сюди

                  Щоб розказати вам про рушники.

 Учитель. Сьогоднішня виховна година присвячена одній з наших святинь - українському рушнику. Він «живе» поряд з нами, веде нас по життю і проводжає в останню путь. Отже, рушник є справжньою святинею та ознакою нашої держави. Зараз – особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, то, можливо, життя наше буде більш радіснішим, духовно багатшим.

Народне прислів’я каже «Без верби і калини нема України». До цього

прислів’я  я хочу додати «Без вишитих рушників, верби і калини нема України» тому, що вишитий рушник  давно став українським народним

символом-оберегом. 

Погляньте на стіни нашого класу, вони сьогодні прикрашені рушниками. Аж не віриться, що ця краса є створеною руками людини.

Скільки тепла, любові й радості в кожному хрестику, в кожній ниточці!

(Учениця читає вірш напам’ять)

Цим рушникам вже літ і літ!

Моя їх мама вишивала,

Щоб став добрішим білий світ-

У кожен хрестик серце вклала.

З тих давніх пір до цих часів

Вони цвітуть над образами.

Відбиті в маминій сльозі

І скроплені її сльозами.

Бувало всього на віку —

І сірі дні, і дні погожі...

Зозуля кликала: «Ку-ку!»

І буйно квітли пишні рожі.

Сумне й веселе вишиття,           

Літа печальні — нитка чорна...

І мамине усе життя

На рушниках читати можна.

                                          (Г. Костів-Гуска)

Ведучий. Що ж означає саме слово «рушник»? Рушник – від слова «руш», «вирушай» – стверджують наші прабабусі. Як мамина колисочка засівала у дитячу душу лагідність та теплоту, так і той шматочок полотна, що супроводжував у далеку мандрівку, мав оберігати чадо від усякого нещастя. Рушник оспіваний у піснях, думах, баладах.    

Ведуча. А як створювався рушник? Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив  красу рідної природи, свої переживання та відчуття.

Ведучий. Історія рушника дуже цікава. Традиційно він слугував оберегом. Ще за поганських часів його чіпляли на дерева, пускали на воду, клали на каміння й молили богів, щоб відвели стихійне лихо, всяку порчу, просили благодаті: щоб родила земля,щоб біда й усяка напасть обминали родину.

Із приходом християнства з рушниками проводжали князів у похід, храмові рушники дарували церкві. 

Вчитель. Шановні учні! У вас було завдання дізнатися від рідних своїх: мам, бабусь, прабабусь про призначення рушника в українському побуті,обрядах.

1. Що вам відомо про народні звичаї і традиції, пов'язані з рушни­ком?

2. Чи зберігаються рушники у вашій родині?

Відповіді дітей:
1.    Моя бабуся рушником накриває хліб на столі.
2.    Моя мама на Великдень йде святити паску, яку накриває вишитим рушником.
3.    Я була на весіллі і бачила, що на вишитому рушнику молоді давали клятву одне одному.
4.    У моєї тітки будували хату. І коли верх хати був готовий, його прикрашали букетом квітів, перев'язаних рушником.

Ведучий. Вишиванням рушників споконвіку займалися жінки. Рушник із давніх-давен був своєрідною візиткою, обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалась думка про жінку, її дочок.       Ведуча: . З давніх – давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитайте, звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.        Учитель. А зараз я хочу надати слово нашим учасникам пошукової групи, які повинні були підготувати інформацію про історію виникнення вишитих рушників, що означають узори на них. Прошу до слова.

(Учні відповідають.)

1-ий учень. Український вишиваний рушник з'явився приблизно п'ять сторіч назад. За мотивами, орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні). У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитись рушниками. Готувати рушники – означало дбати про дівочий посаг. До їх виготовлення привчали ще з юного віку. Рушники часто виконували функції своєрідних прикрас, декоративних акцентів в оздобленні селянської хати. Червоний, насичений колір орнаментації рушників зумовлював їх провідну роль у загальній системі інтер'єра.    

 2-ий учень. У кожному регіоні є свій стиль, своя техніка вишивання. По кольору ниток ми можемо визначити, де вишито той чи інший рушник. Ось вишивка Полтавської області характеризується стриманістю тонів. Найчастіше вишивку  можна побачити білим по білому, в окремих випадках блакитним, коричневим, сірим і червоним кольорами ниток. В нашій області застосовують лиштву – лічильну гладь, полтавську гладь, мережки. Улюблені рослинні мотиви – гілка або зламане дерево.

 3-ій учень. Є давні канони вишивання рушників. Так, кожен виріб ділиться на три частини. Дві третини — краї рушника — вишиваються, а одна — середня — обов'язково залишається чистою. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом. У вишиваному рушнику також обов'язково повинен бути хрест, який вишивають окремо або вносять у композицію. Хрест є оберегом для самого виробу.

4-ий учень: Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї.  Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду.

5-ий учень. Рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Птахи – то символи людських душ. Розташовували їх при корені, в середині стовбура і віття, з обох боків дерева – Дерева життя. У філософському розумінні минулого, сучасного, майбутнього. Це свідчить про міцність та незнищенність роду. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний – любов, жага, світло, боротьба; чорний – смуток, нещастя, горе, смерть; зелений – весна, буяння, оновлення, життя тощо).

6-ий учень. Калина – дерево нашого українського роду. Назву свою має від давньої назви Сонця – «Коло».Оскільки ягоди калини червоні, той стали вони символами крові та невмирущого роду.

7- ий учень. Солярні знаки – схематичні фігури Сонця, Берегині дерева життя.

Учитель. Рушник…Здається, про нього вже все відомо. Та ні. Тільки тепер, вивчаючи свою спадщину, дізнаємося, що рушники були різні за призначенням, та ще й мали різні назви. Відрізнявся і їх зовнішній вигляд, величина, тканина, з якої вони виготовлені, орнамент.  З перших днів свого народження людина з рушниками зустрічала своє життя. Коли народжувалося немовлятко, то його сповивали у рушник. Такий рушник мав назву крижма. Самі кінці були не обрублені, з торочками, бо життя тільки починалося.

Ведучий. Були й інші рушники різного призначення. Так, для витирання обличчя і рук  рушник мав назву утирач . Рушники-утирачі були оздоблені вишивкою тільки наполовину: чоловічі – справа, жіночі – зліва, щоб інша, чиста частина використовувалась за призначенням. Їх подавали гостям для рук, обличчя. Виготовлялись вони з грубішої тканини і були вишиті скромно.

Ведуча. Рушники - стирачі призначались для стирання зі столу, накривання хліба на столі, паски і крашанок, які святили на Великдень.

Ведучий. Людське життя швидкоплинне, немає нічого вічного в цьому світі. Бабусі готували собі рушники про смерть. Похоронні рушники були з чорною мережкою. Це і різнило їх від звичайних рушників.

Особливою гордістю у кожної родини були рушники-покутники. У кожній хаті у кутку висіли ікони, які повивали рушником-покутником. Робили такі рушники з тонкого полотна. І вишивка на них була особливо гарною, яскравою, колоритною. На початку ХХ ст. образ із рушником був обов'язковим атрибутом кожної української хати.

(Учень розповідає вірш)

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

 Всміхнулась люба мати.

 І біль із серця раптом зник,

 Так тепло-тепло стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала…        

 (І. Михайловська)

Учитель. Декорування обрядових рушників весільного призначення святкове, багате. Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева, символу нової сім'ї . Найпершою ознакою, коли приходили свати, було давати рушники. На заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев′язувала сватів рушниками. І в день весілля ставали наречені на вишитий рушник. А якщо дівчина не хотіла дати згоди на шлюб, вона виносила гарбуза.

То ж давайте разом поринемо в ту атмосферу і завітаємо з вами на сватання.

(Сцена сватання. Виходить мати, батько, Галя).

Мати. Галю, дитино! Ану покинь оте прасування! Ану мерщій до печі, та

колупай її, колупай! А ти, старий, чого розсівся? Хутко святкову свиту одягай та за стіл сідай. Як господар поважний.

Батько. (не дуже поспішаючи).Та я зараз, а що там, горить, чи що?

Мати. Та бодай тобі! Свати йдуть, свати!

Галя. Ой лишенько!

(Батько сидить за столом, мати зустрічає гостей. Галя колупає піч).

Сват 1. Здорові були, господарю та господине.

Мати. Та здорові були, чого й вам бажаємо. Проходьте, сідайте до столу. Цікаво знати, що привело вас до нашої хати?

Батько. Яку таку справу маєте до нас?

Сват 2.(покашлює в кулак).Діло тут таке: шукаємо ми куницю –красну дівицю, а вона, кажуть, до вашого двору забігала.

Батько. Он воно що!

Сват 1. Ну, а наш князь шукає її, бо хотів би мати у себе.

Мати. Галю, ти чуєш?

Галя. Та чую, мамо, чую. Постривайте, я зараз.

Батько. Зажди доню. Хочу спитати тебе, сватів вишитими рушниками

пов'яжеш чи може гарбуза даси молодому? Гарні ж бо вродили цього року.

Галя. А от зараз побачите.(Галя виходить).

Батько. А що, сватоньки, куницю – нашу красну дівицю ви бачили,а от що про свого мисливця розкажете?

Сват 1.Наш козак-мисливець – парубок гарний.

Сват 2. До роботи й до танцю справний. У нього добра й щира вдача.

Сват 1.Є відвага духу й тіла.

Сват 2. І душа у нього здорова.

Українська в нього мова.

Українські пісні знає,

На весіллі заспіває.

(Галя повертається з рушником й хусткою)

Галя. Вишитою хусткою

Я тебе дарую

І при чесних людях кажу,

Що тебе люблю я.

(дає хустку нареченому).

Вас, сватоньки, рушниками пов'яжу,

За такого нареченого

Вам спасибі скажу.

(Вклоняється, підходить до нареченого).

Дозвольте, батьку, дозвольте, мати.

На рушник вишиваний перед вами стати.

Та благословення вашого дістати.

Благословіть, мамо, благословіть, тату,

На щасливу долю, на життя багате.

(Батько й мати з іконою благословляють наречених).

8

Мати. Бог благословляє і я благословляю.

Жити аж до віку в парі вам бажаю.

Хай діти – як квіти, життя барвінкове,

Веселе, як ружі на цім рушникові.

Батько. Щастя вам, діти, поваги, любові,

Хлібного столу, доброї долі.

Зерном золотим хай колишеться нива.

Хай буде родина здорова й щаслива.

(Молоді вклоняються батькам).

Галя. Спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала,

Рушнички вишивала.

На тихій річці білила,

На сухому бережку сушила,

Своїх старостів дарила.

Учитель. Після сватання справляли гучне весілля. А в понеділок багато людей сходилося дивитися, як молода починала вбирати хату своїми рушниками. Розвішувала їх на двері, й на образи, й на вікна, й на дзеркала. Хата мала вигляд писанки. «Нехай ваші, мамо, спочивають, а мої до роботи стають», - казала при тім.

Ведучий . Коли син вирушав із дому, мати дарувала йому вишитий рушник, бажаючи щастя, говорила: «Нехай стелиться тобі доля цим рушником!» Червоні і чорні нитки у вишиваному матусиному рушнику — то наша одвічна любов і журба. Наша споконвічна доля.

 ( Виконується пісня  гурту «Струни серця»)

 Учитель. У 2007 році кращі майстрині України вишивали рушник єднання, на честь річниці соборності України. Довжина рушника становить 9 метрів. Кожна область вишивала свою частину. Для вишивання рушників майстрині використали найрізноманітніші, характерні для їхнього регіону техніки та шви: гладь, лиштву, тамбур, різноманітні мережки тощо.  Автор ідеї «Рушника національної єдності» – Тамара Степаненко. Рушник складається з двох однакових половинок (крил), у центрі якого вишиті золотом герб України у вінку. Сам узор має три частини, які позначають минуле, сучасну Україну та майбуття – духовний світ.

          Варто все-таки відзначити, що у всьому світі зростає інтерес до етнічної спадщини кожного народу. Адже без минулого, без коренів немає майбутнього в жодного народу, в жодної родини, в жодної людини. Українцям є з чим постати перед іншими націями. Не зважаючи на складне історичне минуле, наш народ не розгубив, а доніс до сьогоднішнього дня багатющі скарби духовної та матеріальної культури, які становитимуть інтерес не лише для самих українців, а й для інших народів. Серед тих скарбів на видному місці знаходиться український рушник, який і є тим містком між минулим та майбутнім. Шануймо його! Він наша пам'ять! На завершення хочу побажати усім вам миру, здоров’я, щастя, ну а ваша доля хай буде чистою і гладенькою як той рушник.

                                          

"Життя - найвища цінність"

    Методичні матеріали проведеної виховної години

"Життя - найвища цінність"

В рамках місяця з охорони праці в групі №25

Класний керівник Іващенко І.В.                                   

    Мета: формувати усвідомлене розуміння учнями ліцею поняття "життя" його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; визначити своє місце в ньому; спонукати їх до роздумів над важливими життєвими проблемами; привернути увагу учнів до необхідності зниження рівня виробничих ризиків шляхом профілактики травматизму і професійних захворювань, формування свідомого ставлення суспільства до культури безпеки праці.
                                                                    Епіграф: "Пам'ятай!  Життя є

                                                                    дар,великий дар. І той, хто його

                                                                    не цінує - цього дарунку н

                                                                                                       заслуговує"

                                                                                           (Леонардо да Вінчі)

                                    Хід виховної години:

Вступне слово класного керівника:

Життя-це виклик. Прийми його.

Життя-це обов’язок. Виконай його.

Життя це цінність. Цінуй його.

Життя це любов. Насолоджуйся нею.

Життя це тайна. Пізнай її.

Життя це удача. Шукай цю мить.

Життя таке чудове. Не марнуй його.

Це твоє життя. Борони його.

   Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони? Хто керує людським життям? Чи можна зробити його кращим і щасливим? Чи має людина право піти з життя або позбавити іншу людину? (Учні відповідають).

   Людина є частиною народу, держави, суспільства в цілому. І вона має свої права і обов'язки.

   Основними правом людини є право на життя. Це одне з найважливіших і найголовніших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і свобод.

   У ст. 27 Основного Закону України зазначено: "Кожна людина має невід'ємне право на життя". Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я інших людей.

   За ініціативи організації праці (МОП) з метою привернення уваги світової спільноти до питань охорони праці та смертності працівників на робочому місці щорічно 28 квітня, починаючи з 2002р. понад 100 країн світу відзначають Всесвітній день охорони праці. Наша держава підтримала цю ініціативу і відповідно до Указу Президента визначила 28 квітня як День охорони праці в Україні.

   Професія, яку ви обрали також, як і інші професії, має свої ризики, адже доля водія, пасажирів і пішоходів, цілісність вантажів, шляхового обладнання самого автомобіля багато в чому залежить від автослюсаря-спеціаліста, який готує машину в дорогу. Сьогодні роль слюсаря з ремонту автомобілів все більше зростає. Ця професія номер 2 після водія. Боротьба за продовження життя автомобілів, утримання їх у належному технічному стані, безпека роботи водіїв, надійність експлуатації - у всьому велика роль належить слюсарю з ремонту автомобілів - провідній особі в технічній службі автотранспортних підприємств. Щоб автомашина запрацювала її потрібно зібрати, налагодити. Як свідчить практика, переважна більшість виробничих травм трапляється через порушення трудової та технічної дисципліни.

   Також на людину впливає її спосіб життя. Він залежить від того, як вона відпочиває та працює, чим захоплюється, що їсть і п'є.

   Людина веде здоровий спосіб життя, якщо вона не палить, не вживає алкогольних напоїв і наркотиків, щодня робить фізичну зарядку, стежить за чистотою свого тіла, доброзичливо ставиться до інших людей.

   Юність - це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття. Щоб цінувати життя - треба знати і розуміти своє місце у ньому.

   А як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно? (Учні відповідають. Людина може запланувати своє життя, визначити мету існування, вибрати шлях реалізації цієї мети. Для того, щоб жити так, як хочеш, потрібно вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібно ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...)

   Підсумок: Так, людське життя коротке і дається воно тільки раз. А кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.

   Ви молоді громадяни України. І саме від вас залежатиме ваше майбутнє. І як не буде вас, розумних, досвідчених, добрих, людяних, то не буде майбутнього у нашої держави.

   Дякую всім за допомогу, за те, що знайшли терпіння вислухати мене, за щирі ваші розповіді. І хай вам у житті щастить! Бережіть себе!